Віра і Борис Гмирі. Київ. 1954. Володимирська гірка.

ГМИРЯ ПРО ЦИКЛ

«…Цикл пісень «Зимовий шлях» (24 твори) на слова німецького поета романтика В. Мюллера – це справжній шедевр у творчості Ф. Шуберта, – найвище досягнення його генія. Для виконання потрібні витончена професіональна май­стерність і виняткові вокальні дані.
…Я з великим захопленням працюю над тим, щоб повністю освоїти всі пісні знаменитого циклу композитора, створеного ним за рік до смерті. Вони приваблюють мене задушевною ліричною красою, вокальними особливостями, повним діапазоном і артистичною емоційністю. Дуже хочеться, щоб найкращі зразки світової музики стали надбанням нашого народу, нашої великої культури, щоб вони будили в серцях людей бадьорість, радісні почуття, завжди викликали натхнення у творчій праці. Незабаром у Колонному залі М.В. Лисенка відбудеться сольний концерт з творів Ф. Шуберта. А потім з цим же концертом українського співака чекатимуть у Москві і Ленінграді, Харкові і Донбасі, Львові і Одесі, в Прибалтиці і Закавказзі.»
З інтерв’ю Гмирі, г-ті «Вечірній Київ», 3.XI.1964р.

Цикл було записано на платівки і перевидано 7 разів. Платівки переважно експортували.

ПРЕСА ПРО ЦИКЛ

…«Іноді оплески порушують загальний стан вражень, настроїв», – пояснював Гмиря журналістам. «А хіба аплодисменти не піднімають настрій самого артиста?», – запитували . «Артист може відчути вдячність слухачів і в іншому», – відповідав Борис Романович, – «В іншій адекватній реакції…у глибокій тиші. У тому хвилюючому мовчанні, яке настає між останніми звуками твого співу і аплодисментами. Ця мить вражає і надихає артиста не менше ніж грім оплесків. Одного разу в антракті, до нас з концертмейстером завітав Сергій Лемешев, який слухав наш концерт і сказав: Борисе Романовичу, я заздрю вашим слухачам.»
І. Волошин. Голос Гмирі. Щорічник «Наука і культура», 1966р. с. 360-368.

«Борис Романович Гмиря, приклад для молодих вокалістів, які тільки входять у світ мистецтва. Його «Зимова дорога» надихне багатьох з них. Він належить до тієї рідкісної категорії співаків, як вічно сучасні й нові.»
Співає Б. Гмиря. Центральне телебачення, 1965 р.